Чому ми чуємо більше, ніж сказано: чотири максими Ґрайса

Рекомендація, у якій сказано лише «у нього чудовий почерк і він ніколи не спізнювався», не містить жодного поганого слова. І всякий, хто її прочитає, зрозуміє її як погану. У цьому зазорі живе більшість непорозумінь.

Припущення, що лежить під кожною розмовою

Філософ Пол Ґрайс помітив: розмова працює тому, що обидві сторони припускають співпрацю — що співрозмовник дає рівно те, що потрібно обмінові, і в ту мить, коли потрібно. Звідси він вивів чотири очікування: про кількість, про істинність, про доречність і про ясність.

Це не правила гарного тону. Це причина, з якої коротка відповідь несе довге повідомлення: сказавши менше, ніж вимагає нагода, ви не переконуєте слухача, що вам нічого сказати. Ви переконуєте його, що у вас була причина.

Чотири — по одній фразі на кожну

Кількість: кажіть стільки, скільки треба, і не більше. Якість: не кажіть того, що вважаєте хибним або для чого не маєте підстав. Відношення: кажіть до справи. Спосіб: кажіть ясно — без туману, двозначності й зайвої довжини.

Зазвичай ми дотримуємося їх, не помічаючи. Справжня їхня сила видна, коли хтось порушує одну з них навмисно і відкрито, а слухач здогадується навіщо.

Натяк працює саме на порушенні

«Як пройшов виступ?» — «Слайди були дуже гарно зроблені». Нічого хибного не сказано, а кількості явно недодано — і слухач робить висновок, який мовець відмовився вимовити. Це і є натяк, і пояснення Ґрайса показує, чим саме він тримається.

Іронія й применшення влаштовані так само. «Чудова погода» під зливою порушує якість настільки явно, що ніхто не обманутий; слухач шукає зміст, який сюди пасує.

Де це ламається в житті

Двоє можуть розходитися в тому, скільки подробиць вимагає нагода. Один дає суть і вважає, що відповів; другий чує навмисну скритність і перепитує — і тепер перший почувається на допиті. Ніхто не збрехав, а роздратовані обоє.

Ламається це й на переході між каналами. Відповідь в одне слово в листуванні коротка тому, що друкувати довго, а читається як «коротка, бо значуща». Те саме слово наживо, зі знизуванням плечима, так не прочитають зовсім.

Дві звички, які цим користуються

Коли важливо бути зрозумілим точно, промовляйте вголос саму міру: «коротко — так; якщо докладніше, то…». Це каже слухачеві, що у вашій стислості не треба шукати другого дна.

А спіймавши себе на читанні між рядками, перевірте прочитане в людини, а не дійте за ним: «ти сказав, що слайди гарні, — проблема у змісті?» Більшість підтекстів відновлюється одним питанням, а більшість образ зібрана з тих, яких так і не поставили.